Наша станція юних натуралістів була збудована як шкільна теплиця для школи №7 м. Ковеля. У цьому статусі вона проіснувала лише один рік. А 26 грудня 1975 року виконкомом Ковельської міської Ради народних депутатів було прийняте рішення №326 про заснування власне станції юних натуралістів. І з 1 січня 1976року розпочався для СЮН новий відлік – відлік самостійного та автономного існування. За перше десятиліття становлення Ковельської СЮН на станції змінилося три директори: Дацюк В.Ф.(1975-1977р.р.), Домарецька В.З.(1977-1981р.р.), Головань О.І.(1981-1984р.р.). Наступні два десятиліття (1984-2006р.р.) заклад очолювала Головань Зоя Іванівна, котрій вдалося зберегти структуру та колектив закладу у непрості 90-ті роки. Ядро колективу, котре сформувалося у той час, є сьогодні носієм незапозиченого досвіду роботи у закладі позашкільної освіти еколого-натуралістичного спрямування.  

     Сьогодні у закладі працює 8 педагогічних працівників: 5 керівників гуртків, директор та методист. Нині  директором станції є Бобчук Віра Тимофіївна, котра працює в закладі з 1987р. і пройшла увесь шлях від керівника гуртків через посаду методиста(з 1993р.) до посади директора, на яку її було призначено у 2006р. Завдяки її старанням і наполегливості заклад за цей період зазнав кардинальних змін. Станція перетворилася на справжню оазу, а педагогічний колектив ще більш згуртувався для вирішення поставлених перед ним завдань. Опираючись на багаторічний досвід роботи у позашкіллі, знаючи його проблеми з середини, Віра Тимофіївна по новому підійшла до аспектів діяльності і це дозволило перетворити заклад у конкурентоздатний і привабливий для замовників та споживачів освітніх послуг, у якому комфортно і педагогам і вихованцям.

     Сьогодні територія станції юних натуралістів – чарівний зелений острівець, що оточений кам’яним муром багатоповерхівок, який забезпечує потребу міських дітей у змістовному дозвіллі, спрямовує, координує позаурочну і позашкільну еколого-натуралістичну роботу з дітьми у місті.

     За плечима понад 40 років плідної праці, а попереду – нові завдання, вирішення проблем сьогодення та майбутнього. Станція житиме! Це велике щастя – жити і працювати сьогодні, дбаючи про завтра!